Я навмисно не став коментувати звернення Миколи Мазниці відразу після публікації, давши йому “настоятися” і висловитися всім бажаючим.
Тепер, коли я почув думку найбільш активної частини аудиторії, скажу те, що думаю.
Отже, нас в черговий раз тримають за дурнів і роблять телеглядачами захоплюючої мильної опери. Сенси сказаного, про що йдеться: “я її любив, але вона мене розлюбила. Вона клялася, але зрадила! А все було не так! Де совість? як далі з цим жити? Скрізь вороги! Наклепи! Плетуть інтриги та налаштовують пастки. Але ми не здамося! Ворожнеча до гроба, я буду мститись. Бог і святий Миколай з нами!”
Чи це не черговий мексиканський серіал – класика соплівой мелодраматичної тематики, за якою нам так подобається спостерігати з радянських часів?
Саме цим люблять займатися наші політики, коли їм потрібно відволікти увагу від важливих питань. Це цікаво, але – ДЕ ТУТ ГРОМАДА?
“Заслужений актор Піщанської РСР”
Микола Мазниця – і колишній, і діючий посадовець високого рангу. Але свою промову не почав з важливого – ЗВІТУ за пророблену роботу, досягнень власної команди та порівняння їх з досягненнями своїх політичних конкурентів – діючого голови Лисичкіна.
Він декілька хвилин зворушливо поздоровляв зі святом, щоб телеглядачі, змахнув сльозу, проковтнули все те, що він скаже далі.
Мазниця повідомив усім, що відкрив на Лисичкіна справу за… “неправдиве повідомлення” – наклеп на себе любимого і своїх друзів! Ані звіту, ані аналізу, ані планів та перспектив, ані відповіді чому він кращий за Лисичкіна.
На цьому прикладі ми бачимо класичну боротьбу шкурного інтересу: одного клану місцевої номенклатури з іншим за перерозподіл потоків та впливу. А населенню пропонується з захопленням за цим спостерігати, обговорювати, сваритись, розділившись на прибічників та противників.
Що, Лисичкін винуватий лише в тому, що начебто збрехав? Інших приводів для кримінальної справи не знайшлося?
Теж питання до Лисичкіна: де серйозні кримінальні справи по Мазниці – за розтрату, за крадіжки, за підлог, за бездіяльність, за перевищення службових повноважень? На початку створення громади ми сходу відкрили п’ять! А тут нічого не знайшлося, через власне небажання або через некомпетентність? А може через те, що у “розслідуванні корупційних злочинів найважливіше в кінці не вийти на самих себе”?
“Стадіон так стадіон”
Зі звернення Мазниці стає зрозумілим, що йому дуже дорог Піщанський стадіон і спортивний клуб Камелот, який очолює його друг Лужний. “Камелот” завжди користувався особливою підтримкою колишнього голови сільради і очевидно вже зараз, що саме через нього відмивалися значні бюджетні кошти. Але навіть згадуючи про стадіон, Мазниця розписується у власній некомпетентності та корумпованості. Лужний, за словами Мазниці, з 2009 по 2014 рік працював зовсім без зарплати. А до цього своїми руками та за рахунок власних коштів його будував.
Тобто, в середині 2000х років, коли золота (в прямому сенсі) земля вартістю $5000 за сотку під керівництвом Мазниці роздається наліво і направо, Лужний за власний рахунок будує стадіон і потім ще 5 років працює без зарплати. Чи є межа жадібності та цинізму? Так – жадібність та боягузтво керівництва села, через яке не вистачало коштів НАВІТЬ на зарплату та будівництво стадіону. Не кажучи вже про будівництво інших важливих комунальних та інфраструктурних об’єктів. За кошти від продажу землі, якби вони надходили до бюджету, можливо було б закатати в асфальт всю Піщанку, створити центральне водопостачання та водовідведення, власне комунальне підприємство, ліквідувати звалища, будувати житло, інфраструктуру для туристів та принести багато користі. Але Мазниця зізнається у власній нікчемності, пропонує дати медаль Лужному та закрити очі на зловживання в Камелоті СЬОГОДНІ.
ОК, ми маємо стадіон. АЛЕ ЯКА З ЦЬОГО КОРИСТЬ ГРОМАДІ? 150 чоловік там тренуються (не всі місцеві) з громади в 25000 мешканців. Ми дуже раді цьому. Але чому цей “найкращий в області” стадіон досі не самоокупається і не приносить прибуток? Чому він постійно смокче кошти з бюджету громади? Може пора міняти керівника, який нарешті дасть йому ладу? А може причина в тому, що Лужний, який “не отримував зарплати”, тепер отримує неабиякі кошти зі здачі комунального стадіону в оренду, і всі ці гроші йдуть “мімо каси”? Ці питання давно треба було ставити, якби у команди Лисичкіна були “яйця”: сміливість, юридичні знання та прагнення справжніх змін. Натомість ми бачимо 2 роки пустоти, переливання з пустого в порожнє: тривалий занепад і кланові розборки.
Фінансовий звіт, на якому мусив би зосередитися Мазниця, як посадовець, відсутній у промові. Натомість, він тисне на почуття, щоб кожний, до останньої бабусі, подумав: “Ой, як жеж складно говорить! Яка щира людина!” (Насправді – читає з екрану).
Для мене тут немає “авторитетів” і кумирів. Я бачу тільки людей, які борються ЛИШЕ ЗА ВЛАСНИЙ ШКУРНИЙ ІНТЕРЕС.
ШКУРНИЙ ІНТЕРЕС вбиває країну. Вбиває громаду.
Ми втратили “відчуття громади”, втратили усвідомлення цінності СУСПІЛЬНОГО: майна, бюджету, довкілля, соціальних гарантій, достойної роботи, медицини – всього того, на чому власне і паразитує “шкурний інтерес”, позбавляючи нас суспільних благ, заробляючи на тому, що повинно належати нам БЕЗКОШТОВНО.
Працює негативний відбір: лідерами стають найнахабніші, найбрехливіші. Кожен, до останнього бібліотекаря, прикриваючись пафосними промовами про вашу освіту, про ваш добробут, про спільне майбутнє, захищає одне – ВЛАСНІ СТАТКИ та власні посади! На вас їм начхати. Кожен раз, коли я бачу в стрічці обурення, я розумію, що наступив на чийсь шкурний інтерес. Це або місцевий бюджетник, або його родич. Майже без виключення!
І поки вони при владі – не чекайте змін. Йдуть роки, і вам варто б вже навчитися підводити підсумки та знімати локшину з вух. Не буде нічого поки люди не усвідомлять суспільний інтерес і не почнуть його активно відстоювати. Обирати тих, хто спрямований на довгостроковий результат. Зажди вимагати звіту та задавати питання ЯКА З ЦЬОГО КОРИСТЬ ГРОМАДІ.
Що означає “суспільний інтерес”? Це коли ми залишаємо нашим дітям більше, ніж отримали від наших батьків. Треба почати мислити не тільки інтересами сучасного покоління, але й наступних поколінь. Якщо ми продамо всю землю, завалимо все сміттям, спиляємо всі ліси, зруйнуємо всі підприємства – де і як будуть жити і працювати наші діти? А онуки? Коли ми стали такими короткозорими?
Мої діти народились та виросли в цьому селі. Але в цьому селі для них немає землі. І немає роботи (якщо я сам її не створю). Натомість, на спадщині, що залишилась від радянського союзу, збагатилось лише одне покоління чиновників, депутатів та наближених до них пристосуванців. Збагатились не через ЗБІЛЬШЕННЯ та ПРИМНОЖЕННЯ майна, яким їм довірили керувати, а через ДЕРИБАН ТА РОЗПРОДАЖ.
В заслуги лідера треба ставити лише те, ЩО БУДЕ ПРАЦЮВАТИ НЕ ОДНЕ ПОКОЛІННЯ ПІСЛЯ НЬОГО. “Він збудував дитячий садочок”. Кому потрібен дитячий садочок, якщо через 10 років в нашому селі НЕ БУДЕ ДІТЕЙ? Незабаром тут залишаться одні пенсіонери, яких будуть оббирати через комунальні тарифи місцеві та державні посадовці. А згодом вимруть і вони.
Подивіться правді в очі: вже сьогодні наші діти перебираються в міста та за кордон, бо тут немає житла, немає землі, немає роботи, немає чистого довкілля, немає доріг, немає порядку! До речі, садочок збудував радгосп, а зруйнував його інший “ефективний менеджер”.
Незмінний Мазниця теж постаріє і помре. Які його заслуги пам’ятатимуть наступні покоління, наші нащадки в громаді без майна, без лісів, без доріг, без землі та роботи? За що дякуватимуть – За відремонтований дитсадочок? За стадіон??
Вірте тому, що у вас в холодильнику, а не тому, що в телевізорі. Перестаньте бездумно ковтати захоплюючі “детективні історії” та мильні опери, якими годують діючи чиновники та депутати. Будьте впевнені – ними керує ШКУРНИЙ ІНТЕРЕС, а не турбота про ваш добробут.
Свою честь і гідність вони давно продали і розтоптали. Навіть звільнені посадовці – Деревчук, Гречко, своїми ліпкими ручонками з останніх зусиль тримаються за посади, висмоктуючи все можливе з державного бюджету. А від Мазниці, відомого своєю безпринципністю та готовністю лягати під будь кого задля збереження своєї посади (Партія регіонів, БЮТ, БПП, Рєзніченко, Слуги народу), взагалі не треба чекати, що він піде з посади самостійно, навіть з ворожої тепер для себе команди. Гідність там і рядом не стояла.
Прикладом тих, хто не тримається за посаду є Максим Голосний. Цей голова зробив за 2 роки більше, ніж усі піщанські “поважні люди” за 20. Він приніс всесвітню відомість своєму селу завдяки нестандартному мисленню та незвичайним, стрімким реформам. А після 2 років просто звільнився. Фоточки – з центра Єлизаветівки, для тих хто триндить, що Єлизаветівка “в руїнах”. Це в Піщанці – “столиці найтуристичнішої громади” – немає де сфоткатися туристу, щоб не було соромно…
Дорога обласного значення через центр Єлизаветівки – то пам’ятник Рєзніченко, який за 3 роки не виділив на її ремонт жодної копійки, щоб напаскудити “мятєжному голові”…
В світі прочитаного, ще раз подивіться, якщо зможете, звернення “людини з золотим серцем” і подумайте над тим, які лідери та які реформи нам насправді потрібні…
Вячеслав Горобець