Декілька слів щодо 34 сесії…

0
251

Приємні новини: відтепер голосування на сесіях буде проходити за допомогою поіменних високотехнологічних пультів завбільшки з цеглину та без кришечки батарейного відсіку. За 10 секунд депутат повинен прийняти важке рішення – кнопка якого кольору йому більш до вподоби. Також зникає необхідність у лічильних комісіях, що дуже круто.

Ми не знімали на відео тестові голосування, але той факт, що сьогодні було усього 16 депутатів, і вони не змогли з першого разу опанувати шайтан-машину, говорить сам за себе – на наступній черговій сесії, де будуть присутні всі 26 депутатів (ага, щаз), на початку знову буде панувати хаос: не той натиснув не то, давайте переголосуємо, у мене батарейка випала тощо.

Неприємні новини: тепер всі сесії проходитимуть у новесенькій залі для засідань. Чому ж ця новина неприємна, спитаєте ви. А от чого – посадочних місць за столами усього 12 (президіум не враховуємо), ще два ряди десь по 10 стільців, разом – близько 30 місць, не більше. З них 26 займають депутати, плюс старости, плюс юристи, плюс бухгалтерія, плюс освітяни (залежить від питань сесії). Так куди діватися простим відвідувачам, які раз на рік все ж таки планують сесію побачити наживо? Про те, що нашому оператору тепер залишається знімати тільки спини депутатів, ми вже й не говоримо.

Самі сесійні питання були не дуже цікаві – то обирали колір талонів для пільгового проїзду, то Козар зачитував звернення до більш депутатського депутата щодо заборони продажі землі, то хтось з депутатів намагався з’ясувати що означає «суперфіція» і нащо за неї голосувати.

Водогін, нажаль, не встиг подорожчати, поки що все йде за планом. Представник Гвардійського пояснив, чому вони так і не сплатили нам 350 тис. грн (а загалом вони нам винні, здається, 700 тис., так вважає Мішин) – не можуть вони перевести кошти напряму у наш бюджет. Є варіанти дочекатися якогось наступного проекту разом с Гвардійським або перекинути гроші на небюджетну установу – обидві пропозиції занадто соковиті, дуже важко обрати. Проблеми з укладенням договору представник Гвардійського відмовився розповісти на камеру, тому тут залишається невеличка містерія.

Як падав стовп у Орлівщині, а Мішин його назад ставив, розповідати не цікаво, хто турбується, дивіться з 37 хвилини. Іноді пан Мішин ну дуже довго запрягає, немає в нас сил все переказувати. Пасаж щодо боргів якогось комунального господарства у Орлівщині ніхто не зрозумів – дивіться з 40 хвилини. Потім було питання щодо Орлівщанського стоматолога, його збираються ліквідувати (не фізично).

Далі почалась суперечка з юристом Мариною Олександрівною щодо відмови нашої сільради надати списки тих осіб, хто повинен отримувати інсулін.

А потім слово взяла Ганна Іванівна Серчук, і понеслась… Вона підняла питання фінансування спорткомплексу «Камелот», а саме виділених 309 тис. грн, з яких 71 тис. грн витрачено на виготовлення проекту дитячого майданчика, будівництво якого коштуватиме громаді 1 мільйон 800 тис. грн. За словами Серчук, це ніде не було оприлюднено, подання не було, як і дозволу на виділення коштів на виготовлення проекту. Питання на бюджетній комісії не розглядалось. Депутати взагалі нічого про це не знали, виготовлення проекту було особистим рішенням Лужного. У грудні були проплачені всі накладні, але в наявності депутатська комісія нічого не побачила.

Ганна Іванівна впевнена, що ситуація з «безкоштовними» ліками така сама – у сільській раді завжди дурили і крали, а проблеми з можливими махінаціями у сфері безкоштовного інсуліну допоможе вирішити прокуратура.
(Ми взяли до уваги зауваження пані Серчук і маємо намір копнути глибше цей славнозвісний Камелот, бо, схоже, там поховано дещо цікаве – Прокопенко вже цим займається…)

Освітянам виділили кошти на проведення новорічних свят. Деревчук сказала, що виділених коштів вистачить на всіх дітей. По факту виділили 35 тис. грн на якесь ФОП, а у деяких школах діти доплачували по 70 грн.

Згадався і юрист по найму, який отримав за рік близько 150 тис. грн, виграв справ на 30 тис. грн, а коли його запросили зазвітувати – він відмовився продовжувати співпрацю. Шелегова перекидала на бібліотеки мільйон гривень, хоча зарплатня стала усього 460 тис. Залишок у 540 тис. витрачено на енергоносії, а бібліотеки не отоплюються. Риторичне питання – де гроші?

До об’єднання Піщанська сільська рада виділяла на допомогу людям 1,5 мільйона гривень по Піщанці, після об’єднання – на всю ОТГ на допомогу виділяється 800 тис. грн.

А, Спічак же ж, як без нього. Де ваш звіт, пан Спічак? Скільки програм розроблено та реалізовано? Час звітувати!

Дісталось і Мазниці з Шелеговою, і Шелеговій окремо за всі її досягнення, і Деревчук, яка отримала за рік більше 250 тис. грн зарплатні завдяки протягнутим Шелеговою преміям у 250 відсотків.

Лисичкін: «Ганна Іванівно, хто вкрав – набийте йому харю».

У завершення Мішин сказав, що треба бути готовими розширити штат щодо тендерів, бо їх (тендерів) тепер набагато більше.

Завіса.

Напишіть свій відгук