Мій пост про землю в Орлівщині викликав жваве обговорення і навіть обурення. Зверніть увагу, я жодним чином не звинувачував нікого в незаконному отриманні землі. Я лише сказав про необхідність проведення тотальної перевірки та інвентаризації земель, обґрунтувавши це тим, що Орлівщина (і Піщанка) – одна з найкорумпованіших сільрад в Дніпропетровській області. З числа наших “поважних” людей багато хто встиг “посидіти в СІЗО” на етапі слідства – Білий сидів, Гаценко сидів, Мазниця сидів, Пузь сидів, Бондарев сидів. Та деякі інші.
Виявилось, що землю отримали і окремі АТОвці, які між тим, не поспішають ділитися з іншими побратимами інформацією, як їм це вдалося і хто використовує їх землю зараз. Дехто був дуже незадоволений тим, що його прізвище всплило, коли я вибірково почав перевіряти власників земельних ділянок. Оно й зрозуміло, бо тепер місцеві АТОвці поділились на дві категорії – одним землю (іноді за “схемами” і обіцянку її продати), і іншим – дулю з маком (тобто – відмову).
Всі “незадоволені та обурені”: звикайте до “діджитацізації” та відкритих даних. Тепер кожен може отримати доступ до інформації стосовно вашого майна та всього “нажитого непосильним трудом”. Оно й не погано. А то часто буває так, що на людях жебрак, а по факту – мікролатифундист.
Тепер моя особиста думка стосовно роздачі землі – землі сільськогосподарського призначення не можна роздавати у власність – тільки в оренду! Війна триває, ветеранів стає все більше, а землі все менше. І згодом вона закінчиться взагалі! Чому ветерани останніх часів війни гірші за ветеранів перших? Де справедливість? Нам пора відновлювати це поняття! Справедливість як категорія повинна бути присутня у всіх питаннях суспільства.
Земля не може бути “призом” чи “нагородою” за будь-які, навіть героїчні вчинки. Земля – це суспільний, загальнодержавний ресурс, який належить всім громадянам, і не тільки сучасного, але й майбутніх поколінь! А нагороджувати треба медалями, пільгами або грошами. В нашій громаді достатньо коштів, щоб кожному учаснику бойових дій видати 3000-5000 доларів, еквівалент вартості землі, яку вони отримують здебільше щоб продати. Гроші можна заробити. А землю Бог більше не створює – це дефіцитний, обмежений ресурс!
Хочеш працювати на землі – візьми у держави (або громади) в оренду. Розхотілося – поверни, хтось інший буде. Надавати у приватну власність, щоб цей чолов’яга здавав комусь в оренду – це від безсилля, браку розуму та ініціативи.
Сьогодні все гостріше постає проблема орендного рабства – здати в оренду можна, а от повернути – вже ні. Сьогодні постає проблема дефіциту землі для диверсифікації сільськогосподарського виробництва і для розвитку громад, будівництва підприємств, інфраструктури, розширення населених пунктів, вирішення комунальних проблем. Земля роздана – і далі що? Тепер міста і села змушені ВИКУПАТИ за кошти громади цю землю обратно, те що вони безглуздо роздали БЕЗКОШТОВНО. Чи це не дурість?
Земля не товар, і не засіб виробництва. Земля – це ЖИТТЄВИЙ ПРОСТІР, власність всіх громадян, як суспільства!
Я вважаю, що цілком можливо створити місцеві земельні банки, куди всі хто отримав землю, зможуть повернути обратно за відповідну винагороду (окрім незаконно отриманої), або стати співвласником земельного кооператива, щоб отримувати постійних дохід. Вважайте це часткою моєї передвиборчої програми.
Вячеслав Горобець