Комунальний “мафіозі” Дмитро Герасимчук остаточно програв захист своєї “честі гідності та ділової репутації”

0
294

Нагадаю, що Герасимчук подав 3 позови проти газети Ліца, мене і правозахисника, мешканця Орлівщини Олексія Прокопенко, за публікацію начебто недостовірної інформації яка плюндрує його честь і гідність і робить життя нестерпним.

Йдеться про наше з Олексієм Прокопенко журналістське розлідування стосовно загибелі двох людей в каналізації селища Меліоративного, які задихнулись фекальними газами. Причиною стало відсутність на підприємстві індивідуальних засобів безпеки.

Каналізація обслуговується сімейним підприємством Герасимчуків «Комсіті» – повністю контролюється комунальним царьком Новомосковського района Дмитром Герасимчуком, а оформлено на його мати – Поліну Герасимчук, разом з якою вони змагаються на фіктивних тендерах у Прозорро за мільйонні комунальні підряди.

Йшлося про те, що друга смерть молодої жінки сталася через два роки після першого випадку –  залишився чоловік-учасник АТО та двоє дітей: 13-річна донька і 19-річний син, який наразі служить в армії». І сталося це через безкарність злочинців і бездіяльність правоохоронних органів, які затягували, не розлідували належним чином і схоже що в решті решт закрили справу. Корупція вбиває – саме так було сказано в статті. І вона забрала ще одне життя.

Герасимчук увімкнув дурня і подав до суду, поскаржившись на те, що він немає відношення до Комсіті, і вимагав спростувати статтю і стягнути з мене 50 тисяч гривень моральної шкоди та адвокатських послуг.

Для свого «захисту» він найняв дорогу адвокатську контору ЦИТАДЕЛЬ, які блискуче програли 2 позови. А третій проти Олексія Прокопенко також відхтилено, ухвалою від 18 жовтня суддя залишив позов Герасимчука без розгляду.

Програнi судові справи про захист честі і гідності – яскриве свідчення, що нема у Герасимчука ні честі, ні гідності, ні совісті, ні моралі. І з вкраденими у людей мільйонами він чудово спить по ночах.

Протягом  цього часу відбулося багато подій

Так 3 лютого цього року Обласне СБУ провело обшуки в Піщанській сільській раді, на підприємстві Комсіті, в помешканнях голови Піщанської ОТГ Сергія Тищенко та помешканнях родини Герасимчуків з села Орлівщина – депутата обласної ради від партії «Слуга Народу» Дмитра Герасимчука, та його батьків Поліни та Юрія Герасимчуків. Згідно кримінальної справи, вони звинувачуються у розкраданні надр, диверсійній діяльності та державній зраді.

СБУ встановило і це зазначено в ухвалі суду, по справі № 204/1593/23, що «організатором злочинної схеми є депутат Дніпропетровської обласної ради від партії «Слуга Народу» Дмитро Герасимчук, уродженець м.Дніпро, а також те, що він є фактичним власником ТОВ«Комсіті».

А 3 серпня 2023 року в каналізації Комсіті – підприємства, яке контролює Дмитро Герасимчук у фекальних газах задихнулась і померла ще одна жінка, співробітниця цього підприємства. Непокаране зло поширюється.

Попри всі кримінальні справи, обшуки СБУ, війну в решті решт, Герасимчук продовжує захоплювати район. Тишком нишком під його контроль вже перейшла вода в Новомосковську. І згодом він забере водопровод і каналізацію в Піщанці. Я не кажу «віддадуть», тому що ні Тищенко, ні депутаті нічого не вирішують – це порожне місце. Маріонетки Герасимчука. І навіть СБУ не може його зупинити. Що ж це за країна така?

Гинуть люди, занепадає громада, а жадібні істоти дерибанять гроші як скажені. А журналістам і громадським діячам закривають рота судовими позовами. Прикро и сумно.

Нічого не працює. Нема справедливості, нема правоохоронної системи, нема правосуддя. І все більше військових, що повертаються з війни додоМу доходять простої думки – якщо бачиш перед собою ворога – його треба вбивати.

В цьому контексті згадуються цей інцидент з гранатою на сесії. Подивіться на ці зажерті рила. Один в один наша сесія. Вони сидять вальяжно, ігнорують людину, їм начхати на його думку, вони вже все вирішили. Це скотобаза. Вони навіть гірші за скотів. Скотина не з’їсть більше ніж їй потрібно. А ці жеруть в три рила, гребуть під себе так, нібито будуть жити вічно. В них атрофіровалось все – честь, совість і навіть інстинкт самозбереження. І тому коли прилітають гранати – воні навіть не поворушились, вони навіть не зрозуміли що відбувається. Це повна деградація. Мізки повністю розчинились, залишився тільки хватальний рефлекс.

Мене запитують, чому ми перестали писати, знімати сесії, коментувати рішення. Я скажу відверто. Ми, громадські діячи та активісти десятиліттями боролись за справедливість в наших громадах в законний спосіб, намагаючись щось змінити. В судах, на сесіях, на виборах. В нас нічого не вийшло. Ми втомились і ми здалися. Тепер я особисто тільки мовчки спостерігаю за тим свавіллям що відбувається. Але схоже що за нами приходять люди, які будуть вершити справедливість у свій прямий, зрозумілий спосіб…

Суть справи

Отже, через журналістське розслідування загибелі працівниців Комсіті Герасимчук забажав стягнути з мене 50 тис гривень. Його підстави грунтуються на тому, що я в своїй статті опубліковав недостовівну інформацію про злочини, скоєні посадовими особами підприємством Комсіті не мають ніякого відношення до нього і він взагалі поважна людина.

1) Герасимчук має відношення до Комсіті. На засіданнях сільських рад він виступав від імені комсіті та лобіював інтереси цієї компанії. Свідками цього були депутати Меліоративненської селищної ради Смірнова Людмила Олександрівни, Копосова Анастасія Йосипівна, та голова Піщанськиї сільськолї ради Микола Мазниця і я особисто.
Суду були надані копії договорів з Прозорро де контактним телефоном Комсіті вказаний особистий телефон позивача Дмитра Герасимчука.

  • Підприємство зареєстровано на його мати Поліну Герасимчук та приймає участь у комунальних тендерах з ФОП «Герасимчук». Про це свідчать данні відкритих реєстрів, що сімейний підряд ФОП ГЕРАСИМЧУК (Дмитро Герасимчук) та ТОВ “ КОМСІТІ” (Поліна Герасимчук), часто в якості єдиних учасників, узгоджено приймають участь у тендерах на закупівлю послуг бюджетними закладами і установами Новомосковського (і не тільки) району, що має ознаки фіктивної конкуренції.

2) Герасимчук – не поважна людина. Яскравим свідченням є 12 кримінальних проваджень, які розслідуються де він є головним фігурантом. Очевидно, що він не той добропорядний громадянин, за кого себе видає.

Також 3 лютого цього року Обласне СБУ провело обшуки в Піщанській сільській раді, на підприємстві Комсіті, в помешканнях голови Піщанської ОТГ Сергія Тищенко та помешканнях родини Герасимчуків з села Орлівщина – депутата обласної ради від партії «Слуга Народу» Дмитра Герасимчука, та його батьків Поліни та Юрія Герасимчуків. Згідно кримінальної справи, вони звинувачуються у розкраданні надр, диверсійній діяльності та державній зраді.

В ухвалі суду по справі № 204/1593/23  зазначається, «організатором злочинної схеми є депутат Дніпропетровської обласної ради від партії «Слуга Народу» Дмитро Герасимчук, уродженець м.Дніпро, а також те, що він є фактичним власником ТОВ«Комсіті».

3) Ніякої моральної шкоди позивачу не нанесено. Моральна шкода, як і будь яка інша, потребує доказування. Доказами можуть бути пояснення третіх осіб, допитаних як свідків, письмові докази, речові докази, зокрема звуко- і відеозаписи, висновки експертів.

Жодних доказіва позивач суду не надав. Герасимчук є фігурантом багатьох журналіських розслідувань, в числі которих зловживання в бюджетній, комунальній сфери, порушення правил безпеки на пов’язаних з ним підприємствам, які призвели до смерті людей. Виходячи з цього в цього взагалі відсутні така якість як мораль. Вимоги відшкодування моральної шкоди Позивачу вважаю необгрунтованими та бездоказовими. Всі наведені позивачем суб’єктивні тверждення потребують перевірки достовірності, так як можуть бути формою маніпулятивного впливу на суд з метою одержати бажане.

Ніякої репутаційної шкоди йому також не нанесено. Зважаючи на той факт, що через два місяця після публікації згаданої статті позивач став депутатом Дніпропетровської обласної ради від правлячої партії «Слуга Народу», можна впевнено стверджувати, що репутація його тільки покращилась.

4) Оціночні судження не підлягяють спростуванню згідно рішення Верховного Суду України, та відповідно до ст. 277 ЦК України, не є предметом судового захисту. Відповідно до рішення суду стосовно аналогічного позову Дмитра Герасимчука до газети Ліца відносно тієїж самої публикації, стверджується, що Поширена у статті інформація не містить будь-яких фактичних відомостей, висловлених у категоричній формі, тверджень чи звинувачень позивача у вчиненні трагічного випадку із жінкою на насосній станції очисних споруд селища Меліоративного, а є оціночним судженням.

Вжиті в оскаржуваній публікації відповідачем висловлювання щодо позивача відображають лише власну оцінку реальних подій, висловлену у формі оціночних cуджень, зауважень, припущень, а тому не є недостовірною інформацією. – кінець цитати.

5) спростуванню підлягає тільки недостовірна інформація, яка була висловлена у формі фактичних тверджень. Позивач же взсупереч закону вимагає спростуванню всієї статті, тому його вимоги не підлягають задоволенню.

І останнє, поки ми судимось за честь і гідність, місяць тому 3 серпня 2023 року в каналізації Комсіті – підприємства, яке контролює Дмитро Герасимчук у фекальних газах задихнулась і померла ще одна жінка, співробітниця цього підприємства. Непокаране зло поширюється.

Вячеслав Горобець


Як і передбачувалось, касаційний суд очікувано дав під сраку Герасимчуку та його адвокату Окорському з “потужної” фірми ЦИТАДЕЛЬ, який блискуче програв 3 позови стосовно захисту “честі та гідності” Герасимчука проти газети Ліца та громадських діячів Піщанської ОТГ Вячеслава Горобця та Олексія Прокопенко.

“Оскільки оскаржувані судові рішення ухвалено у малозначній
справі, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно
відмовити.”

Було зрозуміло, що ці позови були призначені лише тиску на громадських діячів та журналістів, а не для “захисту честі та ділової репутації” яких взагалі немає у цього зашквареного “Слуги народу”.

Нам лише залишається сподіватись, що правоохоронні органи та СБУ почнуть робити свою роботу і “нагорода” врешті решт знайде свого “героя”.
Як зазначав Герасимчук в своєму позові:

…Окрім душевних страждань і хвилювань, позивач зазнав змін у звичному режимі життя, у нього погіршилося самопочуття, з’явилося почуття тривоги та незахищеності, щогодини при спілкуванні з людьми у нього виникає думка про те. як їх переконати, що він не має ніякого відношення до того, в чому його звинувачено. Усе це відбилося на його здоров’ї він став знервованим, занепокоєним, роздратованим, не задоволеним життям та собою, відносини з близькими та знайомими погіршилися, душевні хвилювання та переживання призводять до замкненості в собі та безкінечного внутрішнього монологу, що позбавляє концентрації на будь-яких інших думках, роботі, сім’ї, друзях та оточуючих. Позивач став погано спати, безпричинно прокидатись серед ночі, швидко втомлюватися; йому необхідно додавати значних зусиль для організації свого життя. Позивач зазначає, що з огляду на тяжкість неправдивих звинувачень у кримінальних правопорушеннях, такі обвинувачення створюють та формують у невизначеної кількості людей негативне враження про нього, як людину, громадянина та посадову особу, шо виконувала функції держави.”

Що ж, тепер він приречений і далі “безпричинно прокидатися серед ночі, відчувати тривогу на незахищеність, та везти с собою нескінченний внутрішній монолог”.
Залишається ще Європейський суд з прав людини. Може там пощастить? 🤣

Напишіть свій відгук