8 вересня відбулась 41 позачергова сесія. Якщо дуже-дуже стисло, то було три цікавих моменти – сварка за можливість видавати депутатську допомогу понад вже виділених депутатам 20 тис. грн, дуже млявий звіт Мазниці, і дуже пізнавальна інформація від Мішина щодо вкраденої (не Мішиним) у минулому суспільної землі.
Розпочав сесію приватний інвестор з пропозицією побудувати за власний кошт скіфський музей на території нашої ОТГ, та ще й додати хату-мазанку на баланс громади. Керівник відділу земельних ресурсів (з окладом майже 35 тис. грн/міс) запропонував аж дві локації. Перша – ділянка між сільрадою та свинофермою «Сігма», там багато землі, але дуже воняє гівном. На наш погляд, цей факт додав би музею автентичності та допоміг би глибше та швидше зануритись у атмосферу минулого, але інвестор, чомусь, має іншу думку з цього приводу. Друга локація – траса, Новоселиця, Лебединий Плес, на берегу річки – ну, звичайно, хто ж дасть інвестору такий соковитий шматок… Вирішили взяти пропозицію інвестора до уваги, та пошукати якусь ділянку, наприклад, у Орлівщині, яку віддати не жалко. Після голосування чути голоси депутатів – «за яку пропозицію, що за пропозиція?». На всяк випадок проголосували ще разочок.
Потім була черга Яни Анатоліївни – зі слів депутата Козара, Бабашова вже надала мат. допомоги більше 35 тис. грн з виділених кожному з депутатів 20 тис. грн. На що Бабашова відповіла, що гроші на допомогу є, сміливо можете її виписувати. Каже, «я, навіть, своїми власними коштами людям допомагала». Вже б з трибуни хоча б таке не казали – або допомагайте мовчки, або це можна кваліфікувати як підкуп виборців. Тут вже депутати почали вимагати, щоб кожному з них додали по 15 тис. Проголосували за надання допомоги, вирішили перерахувати, скільки там грошей залишилось та додати їх депутатам. Друге питання закрите, мінус одна година засідання.
Дивує, що Шелєгова у своїй доповіді буде розповідати, що грошей нема, та перекине 16 тис. грн. залишків матеріальної допомоги на проекти та освітлення. 15 хвилин тому воювали за кожну копійку, а тут мовчки віддали. Це, мабуть, тому, що ніхто з депутатів (і не тільки), не може зрозуміти як і куди Шелєгова перекидує та недокидує плачевні залишки колишньої розкоші.
Доповідь Мазниці. Ну, дуже важко прокоментувати. Чомусь нагадує розповідь восьмикласника батькам – я не палив, а тільки стояв поруч з тими, хто палив; хворів мало; газовий котел не крав; півкамазу асфальту не тільки не забирав, а ще й повернув вдвічі більше. Від інших питань Микола Павлович ухилявся що твій Нео від куль агента Сміта. Якщо підсумувати, то все, чим займався Мазниця, поки не хворів – участь в опікунській раді, питання освіти, туризму, релігії, спорту, та інші гуманітарні питання – все це не входить до компетенції першого заступника. Гори б звернув, ріки наповнив би водою, повернув би вкрадений камаз з асфальтом та додав би ще камазів, але ж не маю права підпису, тому – прощавайте! (Це вже пішла вільна інтерпретація, але сенс ви повинні були уловити).
Сварки Мішина та директора «Камелота» з головою, паливо на благоустрій, шуруповерт за 6500 для пожежників – все це переказувати нема бажання, все було як завжди.
Дуже рекомендую переглянути земельні питання, які розглядались після перерви. Там обговорювали, як і куди зникла велика частина землі з громади, як дурили людей з паями та таке інше. Де там правда, де вигадка – важко сказати, але інформація для роздумів дуже цікава.