Пам’ятаєте 2020 рік? Коли ми, наївні, вирішили оновити законний і проплачений білборд про скромну зарплатню тодішнього старости Самарського. Ох, що тоді почалося! На місце злетілося все місцеве «шапіто», весь паноптикум орлівщинських небожителів.
Це збі’говисько, очолюване самим «героєм» публікації, реготало, ображало, штовхалося, плювалося і погрожувало «отпиздити». Один замголови читав власні вірші та ділився сокровенним про свою орієнтацію. Словом, цирк на виїзді. Вся ця гоп-компанія, енергійно поплескуючи себе по тугих черевах, урочисто постановила: наші білборди — це страшне зло! Вони, мовляв, руйнують незаймані краєвиди Орлівщини та завдають їм, тонким поціновувачам прекрасного, нестерпних моральних страждань.
Виконком навіть видав спеціальне розпорядження: перевірити законність ВСІХ білбордів в громаді. Та вся ця боротьба за «естетику», виявилась вибірковою. В результаті… наші, мабуть, єдині законні конструкції демонтували, а незаконні – залишили! Їх навіть не демонтували цивілізовано, а просто спиляли на металобрухт, а на залишках цинічно влаштували клумби.
Незаконні борди так і залишилися муляти очі — від них, вочевидь, нічия ніжна душа не страждала.
Сплинув час. Хтось із тієї братії крав гуманітарку та парканчики. Хтось, мов писклява кулька, здувся і зник за горизонтом історії. А хтось — найпринциповіший, мабуть, — залишився стерегти краєвиди.
І ось раптом виявилось, що естетичні почуття місцевих бонз мають цілком конкретний грошовий еквівалент. Виявляється, ненаситне черево жадібного хряка прагне не лише делікатесів, а й готівки. Моральні страждання можна миттєво зцілити, а понівечені пейзажі знову заграють яскравими фарбами, якщо… занести до кабінету хабар. “Усього-то” 9000 хрустких американських доларів за 9 рекламних конструкцій. Не в бюджет громади, звісно, а просто в кишеню.
Тепер йому світить не лише слава, а й цілком реальний термін: від 5 до 10 років за ґратами, заборона наближатися до посад до 3 років та конфіскація нажитого непосильною працею майна. А як бонус — чудова можливість нарешті скинути зайву вагу на казенних харчах.
Слідство триває. А ми просто нагадаємо: все таємне рано чи пізно стає явним. Особливо коли твоя ненаситність переважує залишки інстинкту самозбереження.
Тож поки цей “герой” готується до дієтичного харчування, решта “паноптикуму” нервово поправляє краватки на товстих шиях. Адже вони чудово знають, що цей арешт – лише початок, і дзвіночок правосуддя рано чи пізно пролунає для кожного, хто плутає громадську кишеню з власною.