Роками ми на сторінках нашого сайту попереджали: управлінський хаос, кумівство та фінансові схеми ведуть Піщанську громаду в прірву. Змінюються обличчя —Мазниця, Тищенко, — але система залишається незмінною. Аналіз понад 80 рішень виконкому за квітень-липень 2025 року не просто підтвердив наші найгірші прогнози, а показав, що метастази безвідповідальності вразили кожен аспект життя громади. Це не просто неефективність. Це свідомий саботаж, загорнутий у красиві звіти та нескінченні засідання комісій.
ГРОШОВИЙ МІРАЖ: БЮДЖЕТ ПЕРЕВИКОНАНО, А РЕАЛЬНІСТЬ ПРОВАЛЕНО
Як ми й писали раніше, звіти для Піщанської влади завжди були важливішими за результат. І ось чергове підтвердження. За І квартал 2025 року до бюджету надійшло на 7,1 млн грн більше плану. Перемога? Аж ніяк. Це тріумф бюрократії над здоровим глуздом. Із запланованих 70,2 млн грн видатків освоєно лише 51,6 млн. Майже 20 мільйонів гривень просто “зависли” на рахунках, поки громада буквально розвалюється.
Ключові сфери, де гроші зникли в паперовій безодні:
-
Житлово-комунальне господарство: Як ми й прогнозували, ця сфера залишається чорною дірою. При плані у 6,3 млн грн, витрачено лише 1,96 млн (31%). На “благоустрій” із запланованих 2,97 млн грн освоїли 246,8 тис. грн — жалюгідні 8,4%. Можливо всi проблеми вже вирішені і можна почивати на лаврах, поки сміттєзвалища, наприклад біля кладовища на Зозулі, знову зростає. А на околицях сіл все так само росте бур’ян, який ще пам’ятає Мазницю.
-
Освіта: Загальне виконання видатків — 80,6%, але фінансування дошкільної освіти провалено — освоєно лише 61,6%. Це вже не просто недогляд, а системна політика економії на майбутньому, про небезпеку якої ми попереджали неодноразово.
-
Культура та соціальні ініціативи: На “інші заходи в галузі культури” з 320 тис. грн витрачено лише 6 тис. грн. Програми підтримки молоді та оздоровлення дітей — нуль.
-
Резервний фонд: Сформований 1 млн грн на випадок надзвичайних ситуацій залишився недоторканим. Жодної гривні. Влада демонструє, що готова до всього лише на папері.
КУДИ Ж ІДУТЬ ГРОШІ? СТАРА СХЕМА: БОРГИ, АПАРАТ І “СВОЇ” ПІДРЯДНИКИ
Поки соціальні сфери голодують, бюджетні потоки спрямовуються за давно знайомими нам маршрутами:
-
Боргова яма на 70 мільйонів. Нинішня влада з гордістю повторює помилки попередників. Громада взяла кредит в “Укргазбанку” на 70 млн грн на 5 років для реконструкції водогонів. Щорічне обслуговування боргу — 4,7 млн грн. Але, як і раніше, про початок робіт ніхто не звітує. Громада вже платить відсотки за гроші, результату від яких не видно. Ми попереджали, що безконтрольні запозичення закінчаться фінансовим колапсом. Ось він, на горизонті.
-
Щомісячні мільйонні “компенсації” ТОВ “КОМСІТІ”. Традиція підгодовувати приватних монополістів продовжується. Лише за три місяці компанія отримала понад 3,3 млн грн “компенсації різниці в тарифах”. Це стабільний відтік коштів з бюджету на рахунки приватної фірми, прозорість формування тарифів якої викликає величезні питання.
-
“Золотий” апарат управління. На утримання чиновників за квартал витрачено 9 млн грн. Ця сума перевищує сукупні видатки на охорону здоров’я, соціальний захист та ЖКГ. Як ми й писали роками, пріоритети незмінні: комфорт управлінців важливіший за добробут громади.
БЮРОКРАТИЧНЕ ЧИСТИЛИЩЕ: ВЛАДА НАД ДОЛЯМИ
Окремий жанр у роботі виконкому — це управління “квартирною чергою”. Це не просто адміністративна процедура, а справжній інструмент влади над долями людей. Десятки рішень про взяття на облік та зняття з нього створюють ілюзію руху, але по суті є бюрократичним лабіринтом. ВПО, учасники бойових дій, діти-сироти — усі вони роками чекають на житло, поки комісія під головуванням того ж пана Жигалка вирішує, кому дати надію, а в кого її забрати. Зняти з обліку через переїзд в іншу громаду або після отримання компенсації — це лише вершина айсберга системи, яка не створює житло, а лише тасує папери.
ВЕЛИКІ СТРАТЕГИ ДРІБНИХ СПРАВ
Поки мільйонні проекти простоюють, а борги ростуть, виконком Піщанської ОТГ демонструє вражаючу ефективність у… мікроменеджменті. Керівництво громади на повному серйозі збирається, щоб вирішити питання самовільно викладеного каміння біля приватного будинку на вулиці Зарічна. Вони витрачають час на надання дозволів на підключення до водогону окремих домогосподарств чи розміщення тимчасових споруд. Це і є рівень стратегічного мислення? Замість того, щоб вирішувати глобальні проблеми водопостачання, ремонту чи соціального захисту, влада імітує контроль, займаючись справами, які мали б вирішуватися на рівні старости чи профільного спеціаліста.
ІЛЮЗІЯ РОБОТИ: НЕЗЛІЧЕННІ КОМІСІЇ З ОДНАКОВИМИ ОБЛИЧЧЯМИ
Замість реальних дій — нескінченні комісії. Їхній склад — це квінтесенція кумівства, про яке ми писали ще за часів Мазниці. Ключові посади обіймають одні й ті самі люди, створюючи ідеально замкнене коло, де контролери та виконавці — це одна команда.
-
Юрій Жигалко, перший заступник, — людина-оркестр. Він очолює комісії з житлових питань, компенсацій, насильства, і є членом десятків інших.
-
Наталія Шелегова, начальник фінвідділу, одночасно розподіляє інвестиції та розглядає заяви на компенсації.
Така концентрація повноважень — це не ефективність, а свідоме усунення будь-якого незалежного контролю.
Це те, проти чого ми виступали роками, і те, що стало нормою сьогодні. Апогеєм цього театру є створення програм, що існують лише на папері. Наприклад, “Програма для кривдників” з бюджетом у 60 тис. грн, де розписані заняття та сесії, але про реальне її впровадження та результати — ані слова. Це класичний приклад “потьомкінської діяльності”, де головне — створити документ, а не вирішити проблему.
ЛЮДСЬКИЙ ВИМІР: ДІТИ ЯК СТАТИСТИЧНА ПОХИБКА
На тлі мільйонних витрат на апарат та борги, доля дітей у громаді виглядає особливо трагічно. Дитину, позбавлену батьківського піклування, відправляють до спецшколи, бо вона не має житла та реєстрації. Це не просто бюрократія, а вирок системі, яка нездатна захистити найуразливіших.
Школи та дитсадки працюють у змішаному режимі, а організація харчування через кейтеринг свідчить про скорочене перебування дітей у закладах. На цьому тлі роздутий штат з 837 бюджетних працівників (з яких майже кожен десятий — чиновник) виглядає не просто неефективним, а як відверте знущання. Значну частину адміністративних функцій можна було б автоматизувати за допомогою сучасних цифрових рішень, а вивільнені мільйони спрямувати на підтримку дітей та педагогів, а не на утримання неефективної та роздутої бюрократичної машини.
Війна? Не біда — головне автобус і фестивалі!
Аналіз бюджетних документів громади не лише підтверджує висновки статті, але й додає нові, ще більш кричущі факти. На утримання апарату з 74 чиновників у 2025 році заплановано витратити 27,6 мільйона гривень. Це означає, що середня місячна зарплата одного посадовця становить близько 31 000 грн. Водночас на 175 шкільних вчителів, які навчають 1891 дитину в умовах змішаного формату навчання, закладено фонд оплати праці, з якого середня зарплата складає лише 24 400 грн. Пріоритети очевидні: утримання одного чиновника для громади важливіше, ніж робота вчителя, а комфорт адміністрації цінується вище за майбутнє дітей.
Така диспропорція стає ще більш цинічною, якщо подивитися на інші заплановані витрати. В той час, як країна живе в режимі тотальної економії, Піщанська громада планує витратити 10,4 мільйона гривень на “організацію благоустрою” та понад півмільйона гривень на проведення фестивалів, свят та розвиток туризму. Виникає логічне питання до керівництва: чи справді закупівля туристичного автобуса та організація масових заходів є нагальною потребою під час війни, особливо коли освітній процес відбувається в обмеженому форматі, а вчителі отримують значно менше, ніж армія управлінців?
Замість допомоги армії та людям, воно утримує роздутий апарат із 70+ чиновників, що коштуватиме бюджету понад 30 мільйонів гривень у 2025 році. Це просто ганьба та зневага до реальних потреб громади під час повномасштабної війни.
Витрати на освіту — це суцільний провал і лицемірство. Діти вчаться переважно онлайн, а влада купує шість нових автобусів за 6 мільйонів та затіває ремонти спортзалів і фасадів на десятки мільйонів. Навіщо автобуси, якщо очне навчання обмежене? Навіщо дорогий ремонт спортзалу, якщо діти в ньому не займаються? При цьому на ноутбуки чи якісний інтернет для дистанційного навчання грошей немає. Ще цинічніше виглядають 817 тисяч гривень на премії, подарунки та конкурси. Ця сума у 22 рази більша, ніж виділено на ремонт харчоблоку, спортзалу та покрівлі разом узятих. Це не турбота, а імітація діяльності та закопування грошей у непотрібні проєкти.
На цьому марнотратство не закінчується. Влада планує витратити сотні тисяч гривень на фестивалі, свята та туристичні буклети. У розпал війни! Ще десятки мільйонів гривень просто “розчиняються” у непрозорих статтях, як-от “благоустрій” чи “компенсація тарифів”, без жодних розрахунків та обґрунтувань. Це безвідповідальне спалювання грошей, які мали б піти на дрони для військових, допомогу переселенцям або сім’ям військових нашої громади, що перебувають на фронті.
ФІНАЛ: КОРОЛІВСТВО КРИВИХ ДЗЕРКАЛ
Піщанська ОТГ перетворилася на королівство кривих дзеркал, де реальність підмінена звітами, а турбота про людей — засіданнями комісій. Нинішнє керівництво на чолі з Сергієм Тищенком не просто повторює помилки попередників — воно вдосконалило систему імітації до абсолюту. Вони навчилися створювати видимість роботи, яка не має нічого спільного з реальними потребами громади.
Це не криза управління. Це свідомий, цинічний вибір на користь власного комфорту та інтересів вузького кола осіб. Вони беруть борги, які віддаватимуть наші діти. Вони “освоюють” мільйони на утримання себе, залишаючи соціальну сферу на голодному пайку. Вони створюють комісії, щоб поховати в них будь-яку відповідальність.
Роками ми били на сполох, і сьогодні наші слова звучать як ніколи актуально. Це не просто чергова стаття. Це звинувачення. Звинувачення у зраді інтересів громади, у фінансовій безвідповідальності та управлінському цинізмі. І якщо мешканці Піщанської громади не вимагатимуть відповідей сьогодні, завтра вони прокинуться в збанкрутілій пустелі, заваленій красивими, але абсолютно порожніми паперами. Час прозріти.