Написати цей пост мене спонукало чергове верещання прихильників «клану Мазниці» про те, що «Горобець знову ллє бруд. Нам гидко!».
Цікаво, і що ж брудного вони побачили в тому злощасному біл-борди, де оприлюднені зарплати деяких посадовців? Ніяких образ, ніяких протизаконних закликів! До речі, жодного разу наші білборди не обдирали, це вперше! Вочевидь, ми влучили в саму точку! Зарплати, які вони отримують за те, щоб НІЧОГО НЕ РОБИТИ, не просто великі. Вони НАХАБНО ВЕЛИЧЕЗНІ і виглядають просто як насмішка над звичайним населенням. Влада не має права призначати себе захмарні зарплати, не створивши можливостей для інших заробляти так само! Не показавши перевиконання завдяки своїм діям, не зробивши ніякого покращення! В Данії є закон, згідно якому керівник не має права призначити собі зарплату втричі більше, ніж працівник з мінімальною зарплатою на підприємстві. Прибиральниця або вихователь отримує 3500 грн.? Тож твій потолок 10500. Бажаєш більше – зроби так, щоб всі заробляли достойно!
Тому запитання «а що ви зробили, щоб отримувати 10, 20, 30 тисяч гривень на місяць» звучать для них гидко і образливо. «Ми влада – ось що! Рахуйте свої гроші, а ми не будемо звітуватися перед холопами!»
На пряме запитання посадовця, про результат роботи за 70 тисяч гривень, які йому сплатила громада, мене назвали «ідіотом». Ну звичайно, вони, ті хто роками розкрадають бюджет і землю, розумні. А ті, хто згадує про звіт – «ідіоти».
Все було добре, допоки не з’явився “той Горобець”. Тепер їм стало гидко і соромно. А ще – страшно від того, що в громаді є ті, хто викриває їх брехню та бездіяльність і доносить це людям.
«Пана В’ячеслава до створення громади все влаштовувало, а після того, як він не став депутатом, то з першого дня створення ОТГ він тільки те й робить, що обливає брудом всіх тих, в кого з ним особисті неприязні.»
Я відповім і на це. Я не мовчав і не сидів склавши руки. І мене нічого не влаштовувало. Це може підтвердити і ваш «ватажок» – Микола Мазниця, з яким я весь цей час (протягом 10 років) спілкувався, доводив свою думку, намагався переконати та спостерігав за реакцією.
Коли я побачив, що попри всі мої зусилля, сміття не вивозиться, звалища, там де я їх прибираю, з’являються знову, поля і ліси палають, бюджет і земля дерибаняться, на посади призначаються «любі друзі», я з однодумцями вирішив, що час «сільської толерантності і порозуміння» сплив. А те, що вони так «стурбовані», так «розлючені», їм так гидко, то це їхня вина. Вони бояться втратити «роботу», яку дає їм бюджет і посади в сільраді.
Я не міг зрозуміти, чому вони так тряслися та переконували всіх бюджетників перед створенням ОТГ, що «нікого не буде звільнено. Всі посади залишаться». Раптом до мене дійшло – бо іншої роботи в селі (в селах!) немає– тільки бюджетні установи, виконком та підряди. Деякі підприємства, які збереглися не завдяки, а в супереч політики місцевої влади. І це сталось завдяки їхній «турботі» та «мудрому керівництву», протягом якого вони розпродавали та крали все, до чого могли дотягнутися. Що робити зараз, коли нічого не залишилось – тільки бюджет?
Я вважав, щось зміниться в нової громаді, коли, відстоявши її від Нестеренко, там з’являться нові обличчя, метою яких стане використання важелів децентралізації для реального покращення життя людей, а не «годівничка для обраних». Я помилявся.
Метою «боротьби Мазниці» за громаду було збереження власної посади та статків. Для цього він навіть придумав поставити свою «маріонетку», який раптом перетворився на самостійну фігуру і вже відтискає Мазницю від бюджетних потоків.
Якби мене все “влаштовувало”, я б не займався громадською діяльністю всі ці роки: прибирав сміття, гасив пожежі, спонукав до економічних проектів в громаді, ремонтував дороги за власний рахунок, приймав участь у створенні та фінансуванні місцевої самооборони. Вів безкомпромісну боротьбу с порушеннями свиноферми Сігма.
Я НІКОЛИ НІЧОГО НЕ ПРОСИВ у сільради, а тільки вкладав (і продовжую щорічно витрачати 20-30 тисяч гривень на різні громадські проекти). А йти в депутати вирішив після того, як стало остаточно зрозуміло, що діюче керівництво ні на що не здатне і їм нічого не потрібно.
«Та у нас все нормально, не лізь туди, куди не треба, ми знаємо як це працює»
Єдине, на що я, як громадський діяч та активіст «згодився» Мазниці – повісити прапор на водонапірній башті.
Мене (і нашу команду) не обрали, тому що ми помилились. Помилились с приводу того, що у населення є запит на «нові обличчя», людей, які здатні зупинити занепад наших сіл і розпочати справжні реформи. Населення, доведене до зубожіння, просто сприйняло нав’язані правила гри і зневірилось, що можна щось змінити. Відсилаючи своїх дітей на заробітки за кордон, вони просто хочуть свою частку корупційної ренти – мізерну частку – від 200 до 500 гривень за голос, але просто тут і зараз. При цьому віддаючи увесь бюджет громади, всі перспективи на покращення, своє майбутнє – на розграбування місцевим мародерам.
Дехто вважає, що я дуже хотів стати депутатом. Не смішить мої тапки. Багато людей, що мене знають, могли переконатися, що я самостійна, заможна і фінансово незалежна людина. В мене все є. І все це я заробив власною працею та розумом, жодного дня в житті не бувши ані депутатом, ані посадовцем.
Єдине, що мене цікавить зараз – це впровадження суспільно-корисних проектів, ідей та знань, що я набув протягом своєї діяльності. Я знаю, як ВСЕ ЗМІНИТИ.
А рухає мною егоїзм та відчуття справедливості: я хочу щоб мої діти залишились тут. Працювали тут, а не шукали кращої долі в Польщі. І росли не в диму, смітті та лайні, а безпечному, комфортному середовищі, яке створює рівні можливості для всіх. А не тільки для «обраних», що жеруть в три горла і ніяк не нажеруться.
А від чого я дійсно отримую задоволення – це можливість говорити правду. Я втомився шукати виправдання та чекати «порозуміння» від жадібних та брехливих пустишок. Я хочу казати ПРАВДУ про них і доносити її до односельців! Намагаючись переконати їх в тому, що МОЖЕ БУТИ ПО-ІНШОМУ. Важливо тільки навчитися мислити та робити висновки. Висувати з свого середовища справжніх лідерів, а не цинічних «досвідчених» в маніпуляціях та брехні. Ви навіть не уявляєте, який це кайф – просто казати правду, без огляду на те, як до неї ставляться.
Бруд і брехня? Спробуйте спростувати. Ми вже декілька років друкуємо матеріали на сайті «Піщанка – наше село». Візьміть будь яку статтю і напишіть в коментах: це брехня, тому що… «наведіть свої аргументи і факти». Не можете? Так отож краще мовчіть і слухайте.
Наступного разу, коли будете волати про те, що «ображений Горобець ллє бруд» – перечитайте цей пост. Значить ви нічого не зрозуміли. А бруд – це те, хто вони є, і що вони роблять. А я лише розказую про це людям.
Стара влада мусить піти. МИ НЕ ЗУПИНИМОСЬ, навіть не сподівайтесь!